Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Оу, привет, дружок! Аймэйк Крайзи Рэубен, самый безупречный наркоман-рэпер в этом гетто! Сегодня расскажу тебе, как я купила шишки марихуаны и смотрела корейские дорамы, ничего не понимая. Та лентяйская жизнь, где закладки – наше все, а разбудиться от этой херни – настоящий пипец! Styles!
Поехали, как было: лежу на своем трепучем диване, хрусты, как всегда, подушка под задницей. Денег кот наплакал, но мне пофиг, я знаю своего дилера. Ишак шикарный, выборка его товара всегда на высоте. Жму ему на трэпу, просыпается грязный хрен, и сука начинает копать в простынях. Вот оно – сокровище! Ха, вот она, моя дурь.
Закладки с глазами своими – моя радость, мое удовольствие. Заглядываю под подушку – сухие, запахло деревом. Да пребудет с тобой смола, моя дева. Я, тихонько, врубаю вонючую лампу, соседи-то долбоебы, а, значит, все равно. Вумаю всю эту счастливую травму, словно проклятое свинья. Хрусты немного украшают пиджак, но, нахуй, какая разница?
Становлюсь на ноги,
и, взяв на наркоманскую грудь золотой крест, на трезвую голову колено в грудь, фальшивый смех. “Эй, чувак! Ты тут?!” – посылаю я Саньку, моего безупречного друга. “Да же, приятель, бро, я всегда тут тусичу, даже когда нет тебя. Я твой верный фанат” – отвечает Санька. “Короче, открываем наши пузыряшки. Ночь в южной части Китая будет долгой и не забываемой!” – говорю в секретным кодом, щурясь глазами.
Пиком наслаждения, я прихожу к себе. Ах, как я люблю эти дорамы. Глазаманный декор, красивые куклы, какие-то парни и девушки. Но, блин, там все нахуй по-корейски. Я же даже по-русски не очень хорошо говорю. “Санька, братишка, а что они там говорят? Вот эти парни с выпуклыми губами и густыми бровями?” – спрашиваю я своего верного друга. “Да, знаешь, Рэуби, они вроде бы говорят о любви, предательстве, дружбе, вот такое фигни”. “Да, братишка, эти Корейцы – настоящие фраеры, но их дорамы скачут мне в кровь, ха-ха!”
Блин, вдруг появляется Глеба. Мудак, кривых рук у него хватает, чтобы свалиться с горы. “Эй, парень, у меня есть новая закладка, просто бомба. Эфедрин на весу, чувак, ты офигеешь, когда попробуешь”. Что делать, что делать? Дорогу показать, или похлопать по плечу? “Давай, дружище, из тебя толку всегда много, ха-ха. Но сейчас я наслажусь своими травками и дорамами, ты понимаешь? Проваливай!”. Глеба щелкает пальцами и исчезает, словно моя last-радость.
Загружаю новую дораму, и она начинает трэпить. Я смотрю, ничего не понимаю, но улыбаюсь шире моей наркоманской головы. Мелодрамы, комедии, все в куче. Мир множится, и я наслаждаюсь этой прекрасной дрочью мозга. Еще одна дорама, еще один пакетик, и я все вумаю, все эфедриню.
Кто сказал, что мне нужна реальность? Да, у меня есть свои демоны, которые роются во мне, но я не забуду про них позже. Сейчас я – настоящая рэп-звезда, которая ничего не понимает, экспромтом рифмует и смотрит корейские дорамы. У меня есть своя публика, свои поклонники. Я лишь марионетка, ведущая этот театр пьяного счастья.
Судьба – дура. Дорога – закручена, кривая. Жизнь – экстремальная дурь. Но я – Рэубен, и ничто не остановит меня. Кривой рифмой фонарю в темноте, меня ничего не остановит, лишь закладки на столе моему разуму нужны. Я здесь, чтобы трэпить, закладывать и эфедринить. Это моя жизнь, мой выбор.
Самая горячая перчиковая закуска, самое липкое влагалище, самая толстая карта молодежного слэнга. Вумаю и балдею, живу в этом бесконечном веселье. А где ты, дружок? Присоединяйся к нашему безумному тусняку, ведь жизнь – одна и она странная, и это кайфово.
С тобой была Рэуби. Будь как Рэуби. Трэпить как Рэуби. Балдеть как Рэуби.